ПРИПОВІДКИ

• Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:
• Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.
• Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.
• Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? | Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, | якщо ти знаєш?
• Кожне слово Боже випробуване; | він - щит для тих, що в нього захисту шукають.
• До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
• Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
• неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,
• щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.
• Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
• Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;
• є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;
• є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;
• є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, | немов ті ножі - ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.
• П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
• Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”
• Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | - око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.
• Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:
• дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.
• Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”
• Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:
• раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;
• нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.
• Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:
• мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;
• борсуки - народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;
• сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;
• павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.
• Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:
• лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;
• півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.
• Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.
• Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.