ПРИПОВІДКИ

• Слова царя Лемуела, царя Масси, | що їх навчила його мати:
• Що, сину мій? Що, сину мого лона? | Що, сину моїх обітниць?
• Не віддавай жінкам твоєї сили, | ні твого серця тим, що царів гублять.
• То не царям, о Лемуеле, | не царям вино пити, | ані князям бажати п'янких напоїв!
• Щоб вони, напившись, знову не забули, | та не покривили суду всіх, що пригноблені.
• Дайте п'янких напоїв тому, що погибає, | і вина тим, яким на серці гірко;
• нехай п'є й забуде свої злидні, | і нехай більше не згадує про своє горе.
• Відкрий твої уста на користь німого, | для всіх, що їм виречено погибель.
• Відкрий твої уста, суди по правді, | розсуди діло бідного та сіромахи.
• Жінку цнотливу - хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!
• Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку.
• Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї.
• Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками.
• Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить.
• Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням.
• До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить.
• Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи.
• Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне.
• Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено.
• Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку.
• Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім'я одягнена подвійно.
• Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра - її одежа.
• Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю.
• Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє.
• Сила й гідність - її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня.
• Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї.
• Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши.
• Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє.
• Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх.
• Краса - річ оманлива, врода - марна; | жінка, що Господа боїться, - така хвали достойна!
• Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.