ПРИПОВІДКИ

• Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,
• коли зв'язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,
• вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | - іди, смирися, наполягай на твого ближнього;
• не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.
• Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.
• Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.
• Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, -
• і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.
• Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?
• Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,
• і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.
• Людина розбещена, чоловік безбожний | - ходить з неправдивими устами,
• мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.
• З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.
• Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.
• Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:
• горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,
• серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,
• фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.
• Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.
• Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.
• Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; | повчальні докори - дорога життя.
• Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,
• щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.
• Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,
• бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.
• Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?
• Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?
• Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.
• До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.
• Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.
• Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.
• Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.
• Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.
• Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.