ПРИПОВІДКИ

• Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос?
• На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях.
• Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає:
• “Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос.
• О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь!
• Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві.
• Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне.
• Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого.
• Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання.
• Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне,
• бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.
• Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе.
• Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу.
• У мене рада й помисл; | я - розум, у мене сила.
• Мною царі царюють | і князі встановляють право.
• Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю.
• Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.
• Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість.
• Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій - над срібло добірне.
• Я ходжу путями правди, | стежками права,
• щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.
• Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних.
• Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж земля постала;
• коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних.
• Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась;
• тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового.
• Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні,
• як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела,
• як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, -
• я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,
• гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.
• Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують!
• Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею.
• Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі!
• Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку.
• Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники - смерть полюбляють.”