
СВЯТЕ ПИСЬМО
ПІСНЯ ПІСЕНЬ
2.
- Я - нарцис шаронський, лілея на долині.
- Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками.
- Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.
- Він увів мене в бенкетний покій, і любов - стяг його надо мною.
- Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
- Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.
- Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.
- Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
- Мій любий - немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
- Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
- Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.
- Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
- Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
- Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
- Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
- Мій любий - мій, а я його, -його, що пасе між лілеями.
- Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!
Молода:
Молодий:
Молода:
Молодий:
Молода:
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту