
СВЯТЕ ПИСЬМО
ПІСНЯ ПІСЕНЬ
6.
- Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати?
- Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати.
- Я - мого любого й мій любий - мій, він, що пасе отам поміж лілеями.
- Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами.
- Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.
- Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.
- Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.
- Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, -
- одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:
- «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»
- В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.
- І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.
Хор:
Молода:
Молодий:
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту