ПІСНЯ ПІСЕНЬ

Хор:

• Вернись, вернись, о Суламіто! Вернись, вернись, щоб нам на тебе подивитись!

Молодий:

• Чому ви дивитесь на Суламіту, неначе на танок подвійний?

Хор:

• Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа! Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких.
• Пупок твій - кубок круглий, вина замішаного в ньому не бракує. Лоно твоє - ворох пшениці, оточений лілеями навколо.
• Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці.
• Шия твоя, мов вежа із слонокости. Очі твої, немов ставки у Хешбоні при Бат-Раббім воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаску.
• А голова на тобі, мов Кармель той: волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався.
• Яка ж бо ти прекрасна, яка мила о моя люба у розкошах!
• Станом твоїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона.
• Я мовив: Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку! Хай груди твої будуть, мов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук.
• Твоя розмова, мов вино добірне, що по устах моїх і по зубах стікає.

Молода:

• Я - для мого любого, і до мене звернене все його бажання.
• Ходи, мій любий! Ходім у поле, та заночуймо у селах.
• Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові. Там обдарую я тебе любов'ю.
• Мандраґори свій запах розливають при наших дверях усякі плоди якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.