BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

КНИГА ПРОРОКА ІСАЇ

23. Пророцтво щодо Тиру та Сидону

  • Пророче слово про Тир: - Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни.
  • Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились,
  • по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали.
  • Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!»
  • Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру.
  • Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя!
  • Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити?
  • І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі - вельможами на землі?
  • Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі.
  • Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше.
  • Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині.
  • Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою.
  • Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну.
  • Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!»
  • І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю:
  • «Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!»
  • А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі.
  • Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись.