КНИГА ПРОРОКА ІСАЇ

• Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог.
• Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!
• Голос чути: - Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!
• Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі - низиною!
• Тоді слава Господня з'явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.
• Голос велить: - Вісти! - Я ж сказав: - Що вістити? - Всяке тіло -трава, і вся його краса - мов квітка в полі.
• Висхне трава, зів'яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ - трава!
• Висхне трава, зів'яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки.
• Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!
• Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.
• Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.»
• Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п'яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах?
• Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його?
• З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує?
• Народи в нього - неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать.
• Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву.
• Усі народи перед ним - ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви.
• Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?
• Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє;
• а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище.
• Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу?
• Це він - той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло.
• Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього - порожнеча.
• Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому.
• Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? - каже Святий.
• Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім'я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує.
• Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?»
• Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь - Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий.
• Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць.
• Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, -
• ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.