КНИГА ПРОРОКА ІСАЇ

• Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.
• Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути.
• Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду.
• Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки.
• Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять:
• «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,
• щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві.
• Я - Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам.
• Перші пророцтва вже здійснились; нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю.»
• Співайте Господові нову пісню! Нехай його хвала несеться з кінців світу! Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці!
• Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар! Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають!
• Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять!
• Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає.
• Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко.
• Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера.
• Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги - на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу.
• Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та до бовванів казали: Ви боги наші!
• Слухайте, глухі! Глядіть, сліпі, дивіться!
  
  19. А хто сліпий, як не слуга мій і хто глухий, як не посланець мій якого я посилаю? Хто такий сліпий як друг мій, глухий, як раб Господній?
• Багато бачив ти, та не зауважив; ти відкрив вуха, але не чув нічого.
• Господь зволив, заради своєї правди, звеличити й прославити закон свій.
• Та це народ пограбований, обдертий; усіх їх кинуто в печери, заховано в темницях. Їх грабують, а визволителя немає; їх обдирають, а нікому сказати: Віддай!
• А хто з-поміж вас це чує, вважає та міркує, що з того буде?
• Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля - дряпіжникам? Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону?
• Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни. Вона палала кругом нього, та йому ні гадки; вона його палила, та йому байдуже.