ПЛАЧ ЄРЕМІЇ

• Я - чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
• Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
• Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
• Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
• Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
• Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
• Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
• Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
• Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
• Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
• Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
• Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
• Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
• Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
• Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
• Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
• Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
• Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
• Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
• Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
• Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
• Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
• Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
• Господь - мій пай, - моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
• Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
• Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
• Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
• Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
• Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
• Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
• Бо не навіки Господь відкидає.
• Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
• Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
• А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
• чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
• коли ошукує когось у якійсь справі, - хіба Господь того не бачить?
• Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
• Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
• Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік - за кару за гріхи власні?
• Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
• Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
• Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
• Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
• Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
• Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
• Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
• Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
• Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
• Око моє стікає без угаву, без перестання,
• поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
• Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
• Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
• Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
• Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
• Я візвав твоє ім'я, Господи, із глибокої ями.
• Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
• Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
• Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
• О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
• Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
• Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
• Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
• Чи вони сидять, чи встають, глянь: я - їхня глумлива пісня.
• Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
• Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!
• Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.