
СВЯТЕ ПИСЬМО
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
3. Скарга; надія; втіха
- Я - чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
- Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
- Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
- Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
- Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
- Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
- Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
- Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
- Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
- Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
- Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
- Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
- Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
- Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
- Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
- Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
- Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
- Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
- Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
- Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
- Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
- Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
- Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
- Господь - мій пай, - моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
- Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
- Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
- Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
- Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
- Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
- Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
- Бо не навіки Господь відкидає.
- Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
- Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
- А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
- чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
- коли ошукує когось у якійсь справі, - хіба Господь того не бачить?
- Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
- Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
- Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік - за кару за гріхи власні?
- Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
- Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
- Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
- Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
- Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
- Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
- Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
- Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
- Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
- Око моє стікає без угаву, без перестання,
- поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
- Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
- Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
- Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
- Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
- Я візвав твоє ім'я, Господи, із глибокої ями.
- Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
- Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
- Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
- О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
- Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
- Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
- Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
- Чи вони сидять, чи встають, глянь: я - їхня глумлива пісня.
- Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
- Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!
- Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту