BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ

3. Скарга; надія; втіха

  • Я - чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
  • Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
  • Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
  • Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
  • Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
  • Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
  • Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
  • Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
  • Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
  • Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
  • Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
  • Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
  • Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
  • Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
  • Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
  • Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
  • Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
  • Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
  • Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
  • Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
  • Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
  • Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
  • Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
  • Господь - мій пай, - моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
  • Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
  • Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
  • Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
  • Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
  • Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
  • Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
  • Бо не навіки Господь відкидає.
  • Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
  • Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
  • А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
  • чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
  • коли ошукує когось у якійсь справі, - хіба Господь того не бачить?
  • Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
  • Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
  • Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік - за кару за гріхи власні?
  • Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
  • Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
  • Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
  • Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
  • Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
  • Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
  • Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
  • Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
  • Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
  • Око моє стікає без угаву, без перестання,
  • поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
  • Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
  • Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
  • Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
  • Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
  • Я візвав твоє ім'я, Господи, із глибокої ями.
  • Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
  • Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
  • Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
  • О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
  • Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
  • Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
  • Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
  • Чи вони сидять, чи встають, глянь: я - їхня глумлива пісня.
  • Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
  • Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!
  • Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.
1 2 3 4 5