ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТЕЯ

• Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
• І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.
• Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти.
• І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.
• Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.
• Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.
• Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,
• Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
• Хто має вуха, нехай слухає.”
• І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”
• А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
• Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
• Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
• На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, –
• бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.
• Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують.
• Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
• Слухайте, отже, притчу про сіяча.
• До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.
• А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,
• але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.
• А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
• Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”
• Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
• Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
• Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
• Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
• Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
• Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
• Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”
• Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
• Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”
• Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” –
• Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,
• щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”
• Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”
• А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий;
• поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого;
• ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели.
• Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:
• Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,
• і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
• І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
• Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.
• Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.
• Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
• Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.
• Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.
• Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і
• кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
• Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли.
• Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”
• Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
• Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
• Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?
• І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?”
• І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”
• І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.