ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТЕЯ

• “Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.
• Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.
• А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.
• Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
• І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само.
• Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?
• Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.
• Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.
• Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.
• Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію.
• А взявши, стали ремствувати на господаря,
• кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини.
• Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?
• Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.
• Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!
• Так то останні будуть перші, а перші – останні!”
• Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:
• “Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.
• І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп'яли його; а третього дня воскресне.”
• Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.
• Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе.”
• У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.”
• Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував.”
• Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.
• Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.
• Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
• І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
• Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”
• Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.
• Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!”
• Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!”
• Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?”
• Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.”
• Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.