ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТЕЯ

• А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,
• сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею; відв'яжіть і приведіть до мене.
• А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.”
• Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:
• “Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної.”
• Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:
• привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.
• Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.
• Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!”
• І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?”
• Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.”
• Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,
• і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.”
• І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
• Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” – обурилися
• і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”
• І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
• Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.
• Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла.
• Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”
• Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться.
• І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”
• А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?”
• Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.
• Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?
• А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.”
• Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
• Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.
• Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов.
• Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.
• Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.
• Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
• Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
• Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
• А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
• Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
• Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
• Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
• І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
• Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
• “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
• Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
• Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.
• Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” –
• Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
• І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.