ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТЕЯ

• Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
• “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
• Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
• і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
• Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
• І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
• підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
• Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
• Це можна б було дорого продати й – дати бідним!”
• Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
• Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
• Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
• Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
• Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
• і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
• І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
• Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
• Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
• Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
• Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
• і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
• Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
• Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
• Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
• А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
• Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
• Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
• бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
• Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
• І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.
• Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
• А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
• Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
• Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
• Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
• Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
• І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
• Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
• І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”
• Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
• Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
• Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
• І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
• Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
• Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
• Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
• Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу.
• Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
• І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його.
• Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
• Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
• Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
• Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
• Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
• Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
• Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
• Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
• Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
• Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
• і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
• і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
• Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
• Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
• Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
• Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
• Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.”
• Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
• і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
• Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
• Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
• Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
• Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
• Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
• Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
• І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.