ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТЕЯ

• Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
• І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
• Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
• “Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”
• Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
• Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
• Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
• Тому це поле й досі зветься Полем Крови.
• Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
• і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
• Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
• Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
• Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
• А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
• На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
• Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
• А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
• Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
• І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
• Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть.
• Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
• Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
• Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
• Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”
• Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
• Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
• Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
• і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
• і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
• І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
• А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
• Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
• Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
• дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
• Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
• А потім сіли, щоб його стерегти там.
• Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.”
• Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
• Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
• кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
• Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
• “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
• Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.”
• Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
• Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
• А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
• Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
• І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
• Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
• А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
• І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
• гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
• і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
• А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
• Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
• між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
• Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
• Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
• Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
• поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
• А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
• На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
• “Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
• Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
• Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”
• Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.