ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАРКА

• І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
• Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
• Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
• Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
• І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
• і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
• І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
• І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
• щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
• І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
• А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм."
• Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
• і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
• І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
• Інші ж твердили: "То - Ілля!" - а ще інші: "То пророк - один із пророків!"
• Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
• Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.
• Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
• Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
• бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
• Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
• увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!"
• Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства."
• Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
• І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
• Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
• Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
• приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
• Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
• Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
• Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
• І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
• Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
• Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
• А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
• Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
• А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
• Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
• Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
• І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
• Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
• І їли всі - й наситились.
• І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
• Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
• І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ.
• Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
• Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
• Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх.
• Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
• Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
• І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру,
• бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне.
• І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
• А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
• і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
• І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.