ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЛУКИ

• І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
• Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
• І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
• Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
• Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
• Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.
• Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
• І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
• І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
• Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.
• Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве?
• І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше?
• Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.”
• Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього.
• А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові.
• Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього.
• Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону.
• Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.
• Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.
• Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;
• він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
• Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.
• В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,
• і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім.
• Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.
• А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.
• Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;
• я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.
• Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.
• Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.
• А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.”