ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЛУКИ

• Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
• І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
• Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
• і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
• Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
• І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
• Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
• Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
• Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
• Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
• і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
• І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
• Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
• І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
• І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
• бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
• І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
• бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
• І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
• Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
• Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
• Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
• І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
• Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
• Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
• Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
• Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
• Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
• і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
• щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
• О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
• та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
• “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
• А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
• Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
• “Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
• Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
• Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
• Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
• Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
• І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
• “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
• Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
• Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
• Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
• І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
• Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
• А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
• Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
• І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
• Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
• Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
• Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
• Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
• І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
• Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
• А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
• Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
• А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
• Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
• І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
• І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
• Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
• і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
• І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
• Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
• і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
• а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
• Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
• А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
• “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”