
СВЯТЕ ПИСЬМО
ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЙОАНА
6. Ісус помножує хліби 1-15; ходить по воді 16-21; обіцянка святої Євхаристії 22-71
- По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
- І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
- Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
- А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
- Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
- Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
- Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
- Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
- «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
- І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять.
- І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
- Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
- Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
- Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
- І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов.
- Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
- і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
- І схвилювалося море від великого вітровію.
- Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались.
- А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»
- І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
- А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
- Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
- Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
- Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
- А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
- Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
- Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
- А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав.»
- Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
- Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
- Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
- Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
- Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
- Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.
- Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
- Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
- бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
- Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
- Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
- І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
- і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
- А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
- Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.
- Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
- Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
- Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
- Я - хліб життя.
- Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли.
- Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
- Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.»
- Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
- А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
- Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
- Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій.
- Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому.
- Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
- Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
- Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
- Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
- Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
- А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді?
- Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
- Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
- Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
- Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
- Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
- Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!
- Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий.»
- Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол!»
- А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту