ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЙОАНА

• І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.
• Наближалося ж юдейське свято Кучок.
• Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.
• Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»
• Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!
• Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора - завжди готова.
• Не може світ вас ненавидіти, - а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.
• Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»
• Мовивши так до них, залишився у Галилеї.
• Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.
• Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»
• І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, - він лише народ туманить.
• Однак ніхто не говорив про нього явно - зо страху перед юдеями.
• А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.
• І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»
• А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.
• Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.
• Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.
• Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»
• Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»
• А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.
• Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу.
• Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!
• Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!»
• Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?
• Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?
• Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»
• Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте.
• Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»
• Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година.
• Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»
• Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.
• Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами - і піду до того, хто мене послав.
• Шукатимете мене - і не знайдете. І де я буду - не зможете прийти.»
• Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?
• Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»
• Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!
• Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»
• Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
• Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»
• Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?
• Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»
• І роздор виник із-за нього серед народу.
• Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
• Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»
• Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»
• Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?
• Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?
• Та проклятий той народ, що закону не знає!»
• Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:
• «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»
• Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»
• І розійшлися кожен до свого дому.