
СВЯТЕ ПИСЬМО
ДІЯННЯ АПОСТОЛІВ
7. Промова Стефана 1-53; і каменування його 54-60
- А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»
- Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,
- і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.
- Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.
- І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
- А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років.
- Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці.
- І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів.
- А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним
- і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом.
- Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи.
- Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших;
- а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа.
- А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ.
- От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші.
- І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі.
- Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,
- аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа.
- Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили.
- І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його.
- Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина.
- І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах.
- А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля;
- і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина.
- Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли.
- На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?
- А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею?
- Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина?
- При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів.
- Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного.
- Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній:
- Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. - Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути.
- Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята.
- Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. -
- Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? - оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився.
- Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років.
- Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене.
- Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.
- Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет,
- кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося.
- І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх.
- І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків:
Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля? - Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон.
- У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив.
- Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида,
- що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова.
- А Соломон збудував йому дім.
- Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить:
- Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?
- Хіба то не моя рука створила те все?
- Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви.
- Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;
- ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.»
- Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.
- (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,
- і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.»
- Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом
- та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.
- І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
- А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту