ПОСЛАННЯ ДО РИМЛЯН

• Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.
• Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?
• «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»
• І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»
• Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.
• Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.
• Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,
• як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»
• А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.
• Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»
• Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.
• А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?
• Я ж кажу вам, погани, - оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, -
• надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.
• Бо коли їхнє відкинення - примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
• І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.
• Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,
• то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.
• Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»
• Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!
• Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.
• Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.
• Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.
• Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?
• Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;
• і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.
• Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»
• З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,
• бо дари Божі і покликання незмінні.
• Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
• так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.
• Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.
• О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!
• Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?
• Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?
• Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.