ПОСЛАННЯ ДО РИМЛЯН

• Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?
• Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
• Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.
• Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;
• тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.
• Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:
• «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.
• Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»
• Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»
• Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.
• І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;
• і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
• Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, -
• бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:
• закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.
• Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,
• як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»
• Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»
• Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари.
• Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,
• зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.
• Тому і пораховано йому це за оправдання.
• І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,
• але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
• що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.