ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ ДО КОРІНТЯН

• І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі.
• Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете,
• бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви - не тілесні і не поводитесь як звичайні люди?
• Бо коли хто каже: «Я - Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди?
• Що таке Аполлос? Що Павло? - Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь.
• Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
• так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує.
• І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.
• Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля.
• За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує.
• Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.
• Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, -
• кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно.
• І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду;
• а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь.
• Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?
• Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.
• Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим;
• бо мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»;
• і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.»
• Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше:
• чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше,
• ви ж Христові, а Христос - Божий.