ПОСЛАННЯ ДО ЄВРЕЇВ

• Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,
• вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.
• Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.
• Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, - Бог.
• Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,
• Христос же - як Син у своїм домі. А дім цей - ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії.
• Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,
• не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,
• де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що
• сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!
• Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»
• Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,
• а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.
• Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,
• як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»
• Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?
• На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?
• Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?
• І бачимо, що не могли ввійти через невірство.