ПОСЛАННЯ ДО ЄВРЕЇВ

• Оцей Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він повертався після поразки царів, і який благословив його;
• якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім'я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто «цар миру»;
• без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, - зостається священиком повіки.
• Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі!
• Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама.
• Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці.
• Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим.
• Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там - той, про кого свідчать, що живе.
• І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама,
• бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.
• Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з'являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона?
• Бо як міняється священство, конче міняється і закон.
• Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику.
• Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків.
• Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик;
• він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного,
• бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти - священик повіки за чином Мелхиседека.»
• Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність -
• закон бо не зробив нічого досконалим, - уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога.
• Тим більше, що це не сталося без клятви: бо коли інші настановлялися священиками без клятви,
• то цей мав клятву того, який сказав до нього: «Господь поклявсь, і каятись не буде: Ти - священик повіки.»
• Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу.
• Крім того: отих священиків було більше, бо смерть не дозволяла їм зоставатися;
• цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне
• і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.
• Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса,
• який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву.
• Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий.