BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ЯКОВА

3. Язик - спричинник гріхів 1-12; справжня мудрість 13-18

  • Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,
  • бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.
  • Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, "щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.
  • А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.
  • Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!
  • І язик - вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.
  • Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.
  • Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.
  • Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.
  • З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.
  • Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?
  • Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.
  • Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.
  • Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.
  • Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;
  • бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.
  • А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.
  • Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.
1 2 3 4 5