І КНИГА МАКАВЕЇВ

• Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити,
• і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ
• і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали.
• Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, - і я залишився сам.
• Та й нині - тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутий час, бож я не ліпший за моїх братів.
• Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.»
• На ті слова ожив і піднісся дух народу,
• і всі вголос закричали: «Ти - вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого!
• Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!»
• От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо.
• А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там.
• Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем,
• тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини.
• Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати:
• «То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе.
• Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.»
• Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу,
• який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан).
• І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана.
• Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти.
• Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагальне просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів.
• І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад;
• коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований.
• Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій.
• Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків.
• Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним.
• Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам'ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням.
• Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам.
• І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем.
• Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні.
• Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його
• й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха.
• Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях.
• Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством.
• Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист:
• «Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт!
• Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші.
• Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші.
• Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть.
• Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.»
• Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське,
• і народ у грамотах та договорах почав писати: «Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв.»
• Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею.
• Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня.
• Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир,
• кажучи: «Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям.»
• І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення.
• Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому.
• Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло.
• Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти.
• Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог.
• Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма.
• Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері.