
СВЯТЕ ПИСЬМО
І КНИГА МАКАВЕЇВ
7. Алкім первосвящеником 1-25; невдатна воєнна виправа Ніканора 26-50
- Димитрій, син Селевка, утік 151 року з Риму і, прибувши з кількома чоловіками у приморське місто, проголосив себе царем.
- Коли він підходив до царського палацу своїх батьків, військо схопило Антіоха та Лісія, щоб привести їх до нього.
- Довідавшись про те, він мовив: «Не показуйте мені їхніх облич!»
- І військо їх убило, а на його царськім престолі сів Димитрій.
- Прибули до нього всі беззаконні та нечестиві мужі з Ізраїля, з Алкімом, що хотів стати первосвящеником,
- й обвинуватили народ перед царем, кажучи: «Юда з братами вигубив усіх твоїх друзів і нас вигнав з нашого краю.
- Тож пошли котрогось мужа, що йому довіряєш; нехай прийде і погляне на усю ту руїну, яку той заподіяв нам і царському краєві, і нехай покарає їх і всіх тих, що їм допомагають.»
- І вибрав цар Вакхида, з царських друзів, що правив по той бік Ріки і був великим вельможею в царстві та вірним цареві,
- і вислав його й нечестивого Алкіма, якого назначив первосвящеником і доручив йому помститись на синах Ізраїля.
- Пішли вони й прибули з великим військом у Юдею. Вакхид вислав послів до Юди та до його братів з мирними, але підступними словами,
- та вони на його слова не звірилися, бо бачили, що ті прийшли з великим військом.
- Однак, до Алкіма та Вакхида прибув гурток книжників, щоб домагатися справедливої угоди.
- Першими із ізраїльтян були Асідеї, що прийшли до них просити миру.
- Вони сказали: «Священик з Аронового роду прийшов з військом; він нас не покривдить.»
- Вакхид говорив з ними мирними словами та поклявсь їм, кажучи: «Ми не заподієм ні вам, ні вашим друзям ніякого лиха.»
- Ті повірили йому, а він схопив з них 60 чоловік і вбив їх в один день, згідно з написаним словом:
- «Тіла святих твоїх і кров їхню розлили навкруги Єрусалиму, і нікому було їх поховати.»
- Страх і жах напав на ввесь народ, що говорив: «Нема в них ні суду, ні правди, бо вони порушили угоду й присягу, що нею присягалися.»
- Тоді Вакхид відступив від Єрусалиму і, отаборившись у Визеті, звелів схопити багатьох із тих, що перейшли були до нього, а й деяких з народу, повбивав їх і вкинув у великий колодязь.
- Здавши край на Алкіма й зоставивши йому на допомогу військо, Вакхид вернувся до царя.
- Алкім боровся за первосвященство,
- і всі ті, що робили заколот у своєму народі, зібрались до нього, захопили юдейську землю й накоїли в Ізраїлі багато лиха.
- Побачив Юда усе те зло, яке Алкім із своїми прибічниками чинив в Ізраїлі, а яке перевищило те, що коїли погани,
- і став обходити всі юдейські місцевості, щоб помститися на мужах, які перебігли до ворога, і не дозволив їм більше робити наскоків на край.
- Побачивши, що Юда з помічниками скріпився, Алкім зрозумів, що не зможе їм протистати. Повернувся отже до царя, й оскаржив їх у тяжких злочинах.
- Тоді цар послав Ніканора, одного з своїх найславніших начальників, що ненавидів Ізраїля і був його ворогом, і наказав йому винищити той народ.
- Прибув Ніканор у Єрусалим з великою силою і вислав до Юди та його братів послів з мирними, але підступними словами, кажучи:
- «Чого нам битись між собою? Я прийду з невеличким супроводом, щоб вас зустрінути в мирі.»
- Прийшов він до Юди, й обидва вони привітались мирно, але вояки були напоготові, щоб схопити Юду.
- Довідавсь Юда, що той прийшов із підступом до нього, і, налякавшись, не хотів більше його бачити.
- Ніканор же здогадався, що його замисли відкрито, і двигнувся війною проти Юди біля Кафарсаламу.
- У Ніканора полягло близько 500 чоловік, а решта втекла в Давидгород.
- Після того Ніканор зійшов на Сіон-гору. Кілька священиків із храму й дехто з старших народу вийшли, щоб його привітати мирно й показати йому всепалення, що приносилося за царя.
- Та він, глузуючи, насміхався з них, збезчестив їх, говорив з ними згірдливо
- й у гніві так поклявсь: «Як Юда з військом не буде сьогодні виданий мені у руки, то, коли повернуся переможцем, спалю дім цей.» І відійшов у великім гніві.
- Священики повернулись і, ставши перед жертовником та святинею, почали плакати, кажучи:
- «Ти вибрав дім цей, щоб у ньому прикликувано твоє ім'я та щоб він був домом молитви й благання для твого народу.
- Пометися над цим чоловіком та над його військом: нехай від меча вони поляжуть. Згадай їхні богохульства, не дай щоб довше жили.»
- І вийшов Ніканор з Єрусалиму й отаборився біля Бетхорону, де приєдналось до нього сирійське військо.
- А Юда розташував свій табір - 3000 чоловік - в Адасі й почав молитись:
- «Коли посли асирійського царя стали богохулити, вийшов твій янгол і вбив 185 000.
- Отак розбий і нині перед нами оце військо, щоб інші знали, що він говорив богохульство на твою святиню. Суди його за його злобою!»
- Тринадцятого дня місяця Адара війська розпочали бій; військо Ніканора було розгромлене, і сам він поліг першим у бою.
- Побачивши, що Ніканор упав, його вояки кинули зброю й повтікали.
- Юдеї цілий день гналися за ними, від Адаси аж до околиць Гезери, і сурмили позаду на сполох.
- Скрізь, з усіх селищ Юдеї вийшли люди й напали на них, так що завернули їх знову проти погоні. Усі полягли від меча, ніхто з них не лишився.
- Тоді юдеї захопили перевелику здобич, відтяли Ніканорові голову і праву руку, що її гордо він простягнув був, і принесли в Єрусалим, щоб виставити напоказ.
- Народ був дуже радий і святкував той день, немов великий день радощів.
- І було схвалено святкувати той день щороку тринадцятого Адара.
- Юдея на деякий час зазнала спокою.
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту