І КНИГА МАКАВЕЇВ

• Почувши, що Ніканор з військом полягли у бою, Димитрій послав знову в Юдею Вакхида й Алкіма на чолі правого крила.
• І двигнулися вони по дорозі в Галгалу та обложили Маїсалот, що в Арбелах, і, здобувши його, вибили багато людей.
• Першого місяця 152 року вони отаборились під Єрусалимом,
• потім з 20 000 піхоти і 2000 кінноти пішли походом на Берет.
• Юда з 3000 добірних вояків розташувався табором в Еласі.
• Побачивши велику силу ворожих військ, вельми настрахались, і багато з них утекли з табору, так, що там зосталось тільки 800 чоловік.
• Побачив Юда, що його табір почав розбігатися саме тоді, як бій надходив, і серце його краялося, бо не було більше часу їх зібрати.
• Він з одчаю мовив до тих, що лишились: «Устаньмо й сміливо ходімо проти противників! Може, таки зможемо проти них воювати!»
• Та військо його відмовляло: «Тепер ми нічого не зможемо зробити, хібащо тільки врятувати наше життя. Потім ми повернемося назад з братами й будемо битись, а тепер нас мало.»
• Юда ж відрік: «Нехай того не буде, щоб таке чинити, - від них утікати! Якщо вже настав для нас час, помремо як хоробрі за наших братів і не дамо заплямити нашої слави.»
• І вийшло військо з табору, і стало до зудару з ними. Кінноту розділено на дві частини. Пращники й лучники йшли попереду, всі найвідважніші теж були в перших лавах, тоді як Вакхид був на правім крилі.
• Лава посувалася з обидвох сторін під звук сурем. Ті, що були при Юді, й собі засурмили,
• і земля тряслась від гуркоту військ. Битва тривала від ранку аж до вечора.
• Побачивши, що Вакхид і ядро війська були праворуч, Юда зібрав навколо себе щонайхоробріших,
• розбив праве крило і гнався за ними аж до схилів гори Азоту.
• Тоді ліве крило, вглядівши, що праве розбите, повернулось навздогін за Юдою і тими, що були з ним, і гналися за ними з тилу.
• Бій був запеклий, і з одного й з другого боку полягло багато вбитих.
• Поліг і Юда, а решта повтікали.
• Йонатан і Симон узяли Юду, свого брата, і поховали у гробниці його предків у Модіні.
• Увесь Ізраїль плакав за ним вельми і влаштував йому довгу жалобу, та й, голосячи багато днів, промовляли:
• «Як же то міг полягти витязь, який рятував Ізраїля?»
• Решта дій Юди, його воєн, подвигів, які він учинив, та величі його не були записані, бо їх вельми багато було.
• Після смерти Юди беззаконні знову піднесли голову по всіх місцевостях Ізраїля, і знову з'явилися ті, що чинять несправедливість.
• Того часу настав дуже великий голод, так що здавалось, ніби сама земля перейшла на ворожий бік.
• Тоді Вакхид вибрав нечестивих людей і настановив їх над краєм панами;
• ті заходилися вишукувати та вивідувати про друзів Юди і приводити їх до Вакхида, а цей карав їх і насміхався з них.
• І настав в Ізраїлі такий великий утиск, якого не було, відколи не з'явився більш пророк.
• Тоді зібралися всі друзі Юди та сказали Йонатанові:
• «Відтоді, як помер брат твій Юда, немає мужа, схожого на нього, щоб виступити проти ворогів, Вакхида та тих, що ненавидять народ наш.
• Отож: ми й вибрали тебе сьогодні, щоб ти був замість нього нашим начальником і вождем та провадив наші війни.»
• Тоді Йонатан перейняв провід на себе, посівши місце Юди, свого брата.
• Довідався про це Вакхид і шукав, як би його вбити.
• Почули про те Йонатан, Симон, його брат, і всі, що були при ньому, і втекли в пустиню Текоа, де й отаборились при колодязі Асфар
• Дізнався про це Вакхид у день суботній і з усім своїм військом перейшов через Йордан.
• Йонатан послав був свого брата, начальника ватаги, до набатеїв, своїх приятелів, щоб дозволили примістити в них його великий обоз.
• Але з Медави вийшли потомки Ямбрі й схопили Іоана з усім, що було в нього, і віддалилися з добиччю.
• Та після того Йонатанові й Симонові, його братові, дали знати, що потомки Ямбрі справляють бучне весілля і з великою врочистістю ведуть з Надавату молоду, дочку одного з могутніх ханаанських вельмож.
• Тоді вони, пригадавши кров брата свого Іоана, пішли й сховались у гірському сховищі.
• Підвівши очі свої, побачили серед гармидеру почет з великими дарунками; то був молодий, що з своєю дружбою й братами йшли назустріч із бубнами, музиками та силою всякого знаряддя.
• Встали юдеї з засідки й, кинувшись на них, стали їх бити. Багато було вбито й поранено, решта ж утекла в гори, а було взято й усю їхню здобич.
• Отак весілля стало для них смутком, а музики - плачем.
• І помстившися за кров свого брата, вони повернулись до багнистих берегів Йордану.
• Почув про це Вакхид і прийшов суботнього дня з великим військом на береги Йордану.
• Тоді Йонатан сказав тим, що були при ньому: «Встаньмо до бою за життя наше, бо сьогодні воно не так, як учора чи й позавчора.
• Ось бо війна і спереду й ззаду нас, звідсіль і звідтіль вода Йордану, багно й хащі, нема нам куди втікати.
• Ось час закликати голосно до неба, щоб нам урятуватись від руки ворогів наших.»
• І розпочався бій: Йонатан простягнув руку, щоб ударити Вакхида, та той від нього назад відхилився.
• Тут Йонатан і ті, що були при ньому, кинулись уплинь у Йордан і перепливли на той бік, але вороги не переправились через Йордан, щоб гнатися за ними.
• Того дня полягло у Вакхида з 1000 чоловік.
• Повернувшись у Єрусалим, Вакхид став будувати укріплені міста в Юдеї; твердиню в Єрихоні, Емаусі, Бетороні, Бетелі, Тамматі, Фаратоні й у Тефоні, з високими мурами й воротами на засувах,
• і поставив у них залогу, щоб непокоїти Ізраїля.
• Він укріпив також міста Бетсур і Гезеру й замок, зоставивши війська й запаси харчів у них.
• Узяв як закладників синів вельмож краю і залишив їх під вартою у твердині в Єрусалимі.
• Року 153, другого місяця, звелів Алкім усунути мур внутрішнього двору святині, чим зруйнував працю пророків, - і почали його валити.
• Та тоді вхопив Алкіма параліч, і його робота припинилась. Йому заціпило уста, так що він не міг промовити й слова або розпорядитися щодо дому.
• Тоді помер Алкім у великих муках.
• Побачивши ж, що Алкім помер, Вакхид повернувся до царя, і земля Юдейська зазнала спокою на 2 роки.
• Всі нечестиві влаштували нараду, кажучи: «Ось Йонатан із своїми прибічниками живуть собі спокійно та безпечно. Приведім тепер Вакхида, і він захопить їх усіх за одну ніч.»
• І пішли вони до нього й умовилися з ним.
• І вирушив Вакхид з великим військом, пославши потайки листи всім своїм союзникам у Юдеї, щоб вони схопили Йонатана та його прибічників; та їм не пощастило, бо задум їхній викрито.
• Зате вони схопили близько 50 з видатних краю, що були на чолі змови, і їх убили.
• Тоді Йонатан і Симон з прибічниками відійшли в Бетбасі, що в пустині. Вони відбудували те, що було зруйноване там, й укріпились.
• Довідавшись про те, Вакхид зібрав усе своє військо й повідомив наперед своїх прибічників у Юдеї.
• Прибувши сам, отаборився біля Бетбасі, і кілька днів брав його приступом, спорудивши машини.
• Йонатан залишив Симона, брата свого, у місті, а сам вийшов в околицю з невеликим загоном
• і розбив Одомера та його братів, а й синів Фасірона, у шатрах їхніх. Отак почались перші їхні вдатні діла, і вони вбивались у силу.
• Симон же з прибічниками, вирвавшися з міста, підпалили машини,
• і воювали проти Вакхида, що, розбитий, вельми засмутився, бо його намір і похід пішли нінащо.
• Розлютившись на беззаконних, що нараяли йому йти в похід, він убив багатьох із них і вирішив повернутись у край свій.
• Дізнавсь про це Йонатан і вислав послів до нього, щоб укласти мир і повернути бранців.
• Вакхид прийняв його, вчинив згідно з тими умовами й присягнув йому, що не буде спричинювати йому шкоди по всі дні життя свого.
• І видав йому бранців, що забрав був раніше в Юдеї, і повернувшись назад у край свій, вирішив більш не повертатись у край Юдейський.
• Отак меч відпочив в Ізраїлі. Йонатан осівся в Махмасі, де почав правити народом, та винищив безбожних з-поміж Ізраїля.