КНИГА МУДРОСТИ

• Могутньо простягається вона від краю і до краю | і керує усім доладно.
• Злюбив я її і розшукував від молодости своєї, | і намагався її взяти собі за дружину; | та й закохавсь я в її вроду.
• Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний, | і Всеволодар її полюбив;
• вона бо втаємничена в Боже знання | і діла його визначає.
• Коли багатство - набуток, у житті пожаданий, | то що ж від мудрости багатше, яка все чинить?
• Коли ж розум усе чинить, | то хто, з усього, що існує, більший мистець від неї?
• І коли хтось любить справедливість, | то плоди її трудів - чесноти, | бо вона навчає поміркованости, розсудливости, | справедливости й мужности; | а над них нема нічого кориснішого в людському житті.
• Коли ж хто бажає ширшого знання, | то вона знає давне і вгадує майбутнє, | відає слів звороти й загадок розгадки, | знаки й чудеса наперед знає, | події діб і часів.
• Отож постановив я взяти її до себе, щоб жити з нею, | знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім | і втіхою у клопотах;! смутку.
• З-за неї матиму славу в громаді | і, бувши молодим, - пошану в старших.
• На суді мене знайдуть бистроумним, | в очах вельмож я збуджуватиму подив.
• Коли мовчатиму, вони будуть на мене чекати, | а заговорю, - будуть уважати; | як протягну свою розмову - | на уста покладуть собі палець.
• Я осягну безсмертя через неї | і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть.
• Правитиму народами, і люди будуть мені піддані.
• Страшні тирани, почувши про мене, злякаються, | у громаді виявлюсь добрий, а на війні хоробрий.
• Увійшовши в хату, спочину біля неї, | бо товариство з нею гіркости не має, | ані спожиття - досади, | лише веселощі та радість.
• Роздумувавши так сам із собою | і міркувавши в своїм серці, | що безсмертя існує в поєднанні з мудрістю,
• що в дружбі з нею - насолода шляхетна, | що в трудах її рук - багатство невичерпне, | в постійнім приставанні з нею - розум, | і слава - брати участь у розмові з нею, | -ходив я, отже, скрізь шукаючи, | як би її собі придбати.
• А був із мене гарний хлопець, | і дістав я - на щастя - добру душу,
• чи радше, бувши добрим, увійшов я в безплямне тіло.
• І зрозумівши, що інакше її не осягну, | якщо Бог мені її не дасть, | - і це вже належало до розсудливости: знати чий вона дар, - | звернувсь я до Господа й моливсь йому | та й сказав з усього серця мого: