BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

ІСУС СИН СИРАХА

14. Зажерливість 1-10; доцільне використання короткого часу 11-19; здобування мудрости 20-27

  • Щасливий муж, у якого на устах нема нечестя, і якого не мучив докір гріхів.
  • Щасливий, кого не винуватить власне сумління, і той, хто своєї надії не втратив.
  • Скнарому серцеві не личить багатство, ані зависливій людині - маєтки.
  • Хто збирає, собі відмовляючи, той збирає набуток для інших, і майном його сторонні будуть розкошувати.
  • Хто недобрий сам до себе - до кого ж добрим він буде? Такий і з власних дібр не зазнає радощів.
  • Немає гіршого, ніж той, хто заздрить собі самому: така бо заплата за злобу його.
  • Коли й чинить він добро, то чинить несвідомо, і наостанку таки злобу свою виявить.
  • Лихий бо той, у кого очі зависні, хто обличчя відвертає, хто людей зневажає.
  • Око скупого не сите тим, що має, - скнарість висушує геть його душу.
  • Лукаве око заздро дивиться на хліб - отож і на власному столі його не має.
  • Мій сину, якщо тільки маєш, добре дбай про себе, а й Господеві чини достойні приносини.
  • Пам'ятай про те, що смерть не забариться і що рішення аду тобі не відкрито.
  • Ще перед кончиною чини добро другові й, скільки спромоги, простягай йому руку й давай.
  • Себе не позбавляй благосної днини, з доброго бажання не пропускай нічого.
  • Невже ти для іншого праці своєї не лишиш, і того, в чім трудився, жеребом не розділиш?
  • Давай і бери - й веселися душею: бо не в аду ж насолоди шукати!
  • Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш.
  • Як лист зелений на дереві рясному: один на землю падає, а другий виростає, - так бо й з родом тілесним та кровним: один умирає, другий народжується.
  • Кожне діло, в якому гнилизна, - щезне, і той, хто його чинить, з ним ізникне.
  • Щасливий муж, який над мудрістю роздумує і здібності розуму свого обмірковує;
  • який розмислює серцем над її дорогами і який над тайнами її розважає.
  • Він слідкував за нею, мов той мисливець, і на її стежках учиняв засідки.
  • Уважно він дивиться крізь її вікно і при її дверях він наслухує.
  • Отаборюється він біля її дому і в її стіни свій кілок забиває.
  • Під її руками своє шатро напинає і мешкає він у житлі щастя.
  • Такий під її опіку дітей своїх поставить і під її гіллям такий спочине.
  • Під її захистом сховається від спеки, а й житиме він у її славі.