ІСУС СИН СИРАХА

• Пишнота висот - чистая твердь, вигляд небозводу - видіння слави! 2. Висхідне сонце звіщає на сході; яка бо предивна Всевишнього споруда!
• Стоячи опівдні, висушує землю, - і хто бо встоїться перед його жаром?
• Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше! Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить.
• Великий Господь, що його створив, теж на слово його воно мчить своїм шляхом.
• Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи - знак відвічний,
• Місяць вказує пору святкувань -світило, що зменшується, аж поки не зникне.
• Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах - знамено небесного війська, що світить на горній тверді.
• Оздоба небес - яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах:
• словом Святого стоять за його велінням і не змінюються на чатах своїх.
• Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!
• Оперізує небо луком осяйним: її бо нап'яли руки Всевишнього.
• Велінням своїм він сніг шле на землю, присудом своїм блискавки мече.
• Тож відчиняються комори його та й хмари вилітають, мов тії птахи.
• Потугою своєю він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння.
• На погляд його здригаються гори, з волі його дме південний вітер.
• Грому його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор.
• Мов птахів вниз злітаючих, він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.
• Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками.
• Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює.
• Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь.
• Гоїть усе те - хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.
• За задумом власним він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови.
• Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось.
• Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.
• Завдяки йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.
• Чимало б ще сказати - та не дійшли б до краю! Тож слів завершення: Він - усе!
• Де спромогу знайти нам, щоб його прославляти? Він бо величніший від усіх своїх діл.
• Страхітливий Господь, превеликий, і влада його - предивна!
• Хваливши Господа, возносіте його мірою змоги - бо він ще вам понад силу; його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, - бо до краю не дійдете!
• Хто бачив його й міг повісти б про те? Хто б звеличив його на всю його велич?
• Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл його ми лише часточку бачимо.
• Усе бо створив Господь - і мудрість дав благочесним.