ІСУС СИН СИРАХА

• А після нього почав Натан пророкувати за днів Давида.
• Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида - з-між синів Ізраїля.
• Він з левами бавивсь, як з козенятами, а з ведмедями - мов із ягнятами.
• Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й ізламав гординю Голіята?
• Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і той надав сили правиці його - вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого піднести.
• Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець:
• він бо загладив ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши їхню міць аж по сьогодні.
• У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця.
• Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім голосом спів милозвучний.
• Святам-празникам блиску надав він, досконало прикрасив чини врочисті: хвалили вони його ім'я святе, а святиня вже від ранку бриніла.
• Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його потугу, дав йому царський союз і слави престол в Ізраїлі.
• Мудрий син по нім був: завдяки йому жив щасливо.
• Царював Соломон за мирних днів: дав йому Бог довколишній спокій, щоб він спорудив дім його імені й святилище йому приготував навіки.
• Який же мудрий був ти замолоду, мов повноводна річка розуму!
• Землю покрила душа твоя: приповідками-загадками сповнив її ти.
• Дальніх островів сягнула слава твоя: був єси люблений в мирі твоїм.
• За твої пісні, приповідки, притчі, а й відповіді - країни тебе подивляли.
• В ім'я Господа Бога, що зветься Богом Ізраїля, зібрав ти золота, мов цини, срібла згромадив, мов олива.
• Та прихиляв ти жінкам свої боки, то й став еси рабом власного тіла.
• Поклав єси пляму на власну славу, осквернив своє потомство, гнів на власних дітей навів і біль пекучий - на своїх нащадків.
• Постала тоді подвійна влада: з Ефраїму вийшло бунтівниче царство.
• Та Господь милосердя не залишить, жадного зо слів своїх не порушить, дітей свого вибранця не занапастить, потомків того, кого любив, не знищить, - тим то й дав він Якову останок, а Давидові корінь, з якого він вийшов.
• І спочив Соломон із своїми батьками, потомка з свого роду лишивши по собі, - найбезумнішого з народу, позбавленого глузду: Ровоама, що звів народ своєю радою.
• А й Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля у гріх і показав Ефраїмові нечестиву дорогу: гріхи їхні так помножились, що їх з власної землі вигнано.
• І ласі були вони на всяке зло, поки не впала кара на них.