“Нехай буде воля Твоя”. Скільки разів за життя, ми промовляли ці слова? Як мінімум стільки ж, скільки й молитву «Отче Наш». Немало, чи не так? Ми повторюємо їх щодня, але чи задумувались ми хоч раз, що вони означають?
“Нехай буде воля Твоя”. Цими словами ми повністю віддаємо самі себе і все наше життя Богові. Що це означає?
Довіряти
Довіряти Господу цілком і повністю, без жодних винятків, без жодної тіні сумніву. Довіряти не лише своє життя та здоров’я, навчання, роботу та кар’єру, але й своїх рідних і близьких. Віддавати все Богові. Всі клопоти, переживання, проблеми та турботи, а також радості та успіхи. Все, що тішить і все, що засмучує. Все віддавати в руки Божі.
У Бога все можливо
Як багато в житті нам здається неможливим. Як часто ми самі кажемо, чи чуємо від інших: «Я нізащо не зможу цього зробити, мені це ніколи не вдасться». Не зможу вступити в цей університет, отримати ту роботу, знайти свою половинку, кудись поїхати, щось зробити, когось навернути, комусь допомогти. Як часто ми вважали щось, чи когось безнадійним, бо не в силах були нічого вдіяти, змінити, чимось зарадити, бо для нас це здавалось неможливим. Так, це правда, неможливо для нас. Але не для Бога, бо Він – Господь, який все створив і всім управляє. Що неможливо у людей, можливо у Бога. Скільки свідчень цього є у Святому письмі, та й у нашому з Вами житті, немало. На жаль, ми не завжди це помічаємо, не завжди вміємо бути вдячним за це. У Вас було таке? Ви були впевнені, що ніяк не встигаєте на важливу нараду, але, несподівано, прибували вчасно, чи може обставини складались так, що ваш керівник і сам спізнювався, і приходив пізніше за Вас. Не вірили, що зможете скласти важкий іспит, а потім виходили з аудиторії з величезною посмішкою та п’ятіркою у заліковій книжці. Вже й не сподівались когось побачити, та ось, ця людина перед Вами.
Не наша заслуга
Часто-густо в таких ситуаціях, ми сприймаємо все як власну заслугу. Це ж я важко працював, щоб отримати це підвищення, це ж я виховала таку дитину, це ж я, я, я. Проте, саме Бог дав нам ту, чи іншу працю та саме таку, а не іншу дитину.
Пригадую історію про одного заможного чоловіка, який займав престижну посаду і одного дня дуже поспішав на важливу зустріч, але під’їхавши до місця призначення, ніяк не міг знайти вільного місця на парковці, щоб залишити авто. Довго їздив він довкола будівлі в пошуках вільного місця, благавши Бога про допомогу, і от, коли, раптом, побачив, як один із автомобілів поблизу від’їжджає, звільняючи місце, чоловік з радістю вигукнув: «Боже, можеш не турбуватись, я вже знайшов». На жаль, часто в житті ми подібні до цього чоловіка. Сприймаємо все як належне, забуваючи, що без Бога нічого не було б можливим.
Довіра Богові не означає бездіяльність
Не плутаймо з надмірною надією на Боже милосердя. Віддавати все в Божі руки не означає сидіти, склавши руки, думаючи, що Бог все зробить і все вирішить. Як це було в історії про чоловіка, що тонув і просив Бога про порятунок. Три кораблі пропливли повз нього, та він продовжував потопати, дорікаючи Богові, що Той не рятує його. Тоді Господь озвався до чоловіка, кажучи: «Тричі посилав корабель, щоб спасти тебе». Робімо все від нас залежне, а Бог покерує.
Все складається на краще
Часом ми не отримуємо того, чого хочемо, не досягаємо поставленої цілі, навіть якщо старанно працювали і докладали максимум зусиль. Часом життя складається не так, як ми того хочемо. Часом не можемо зрозуміти, як Бог допустив те, чи інше. Чому невинні страждають? Чому маленькі діти важко хворіють? Чому ще зовсім молоді люди вмирають? У розпачі люди кажуть, що Бог жорстокий та несправедливий, або, що Він не допустив би такого, якби існував, отже Його немає.
А як же «Нехай буде воля Твоя», як же повна і цілковита довіра Богові? Тут як у шлюбних обітницях: і в горі, і в радості, і в хворобі, і при здоров’ї. Довіряти Богові треба завжди, що б не відбувалось.
Бог є Любов
Бог любить нас і ніколи, чуєте, ніколи не бажає нам зла. Бо Він – це любов, найповніша і найдосконаліша. Він ніколи не зробить чогось, щоб нашкодити нам, бо Він – наш батько, а батьки, як відомо, хочуть найкращого своїм дітям. Лиш уявіть, що хтось любить Вас у сто, у тисячу разів сильніше, ніж мама і тато, ніж діти, ніж чоловік, чи дружина. Любить вас і приймає, любить кожного, без винятку, незважаючи на стать, національність, колір шкіри, зовнішність, зріст, чи ще якісь критерії, за якими люди придумали себе поділяти. Господь не розділяє, Він єднає. Для Нього, усі ми – його улюблені діти. І якщо Бог допускає у нашому житті, чи житті наших рідних і близьких щось, чого ми не хочемо, чого боїмося, чи навпаки, не дає того, чого дуже прагнемо, Він робить це виключно на благо нам. Дехто розуміє це майже одразу, як, наприклад, люди, що спізнились на літак, який розбився, а іноді лише з роками приходить розуміння того, чому все сталось так, а не інакше. В будь-якому випадку все робиться на краще. Важливо, розуміти це і довіряти Богові. Віддавати все в Його руки. І нехай буде воля Божа.
