Зустріли, та не впізнали...

Слухаючи Євангелії Світлого Вівторка, я часто задумувалась над тим, як же ж учні, які кілька днів тому ходили з Ісусом, зустріли Його - і не впізнали.

Не впізнали і йшли з Ним дорогою, слухаючи, не впізнали ані тембру голосу, ані манери розмови.

Впізнали аж тоді, коли Ісус розділив і поблагословив хліб!

Наскільки символічною є ця мандрівка учнів до Емаусу!

І чи не кожен з нас може побачити себе у ролі мандрівників.

Іноді ми настільки незрячі у своєму християнстві, що ідучи поруч із Богом - розповідаємо Йому про свої уявлення, не бачачи живої присутності.

Йдемо днями Воскресіння - і розповідаємо Ісусові про пасочку, яка чудово випеклася, вимальовані писаночки, веселі гаївки, співаємо навіть Воскресні пісні - говоримо про Воскресіння, але чи відчуваємо Бога тут і зараз?

Здається, що так багато з нас ще досі по дорозі з Ісусом і досі незрячі до нього!

Зустріти Воскресіння - це не вдягнути нове плаття і не зібрати кошичка, не зробити обов'язкове селфі з освяченою пасочкою. І не запивати обіди непоміркованими кількостями алкоголю...

Йдемо дорогою з Ісусом, хвалимось, що нам вдалося протриматися весь піст - і одразу ж за кілька днів намагаємось все надолужити.

Наше щоденне життя  після Воскресіння  - це дорога з Воскреслим Ісусом до Емаусу - вічного життя. Учні зуміли нарешті Його впізнати - при благословенні дарів. Євхаристія - неоціненний Божий подарунок для нашого прозріння.

Лише прийняття Святих Тайн може зробити нас зрячими!

І ми повинні це розуміти, коли хочемо вірити, що освячене яйце та паска здатні нас освятити тоді, коли ми не приймаємо живого Ісуса у Причасті.

Євхаристія - центр життя і джерело зору для кожного християнина.

Ми всі з вами йдемо по цій дорозі - поруч Ісус, лише чи вдасться нам Його впізнати за різноманіттям наших уявлень про Воскреслого Христа?