В кінці залу очікування грілася старенька. Вся в чорному. Сухенька. Згорблена. Поруч лежить вузлик. У ньому не було їжі - інакше старенька протягом доби торкнулася його хоча б раз. Судячи з випираючих кутів вузлика, можна було припустити, що там лежить ікона. Звідти тако...

У нас живе віра у чудо. Не пручаймося! Ну, визнаймо, що нам хочеться його. Бодай невеликого якогось чуда. Щоб воно взяло і ось так без стуку зайшло у наші двері. А ще краще, щоб ми знали, що ці двері були надійно зачинені зсередини, а воно взяло і таки увійшло, коли ми були у дУ...