Що хочете?
~
Я знаходжу дуже багато цінних зразків спілкування в історіях Нового Завіту.
Сьогодні мене зачепило питання Ісуса, яке Він ставить двом сліпцям, які до Нього кричать з обочини. Вони просять Його змилуватися. А Він питає їх, що для них означає оте “змилуйся”?
•
Ісус, який є Богом, бачить серце людини, знає кожну її потребу, бачить кожну хворобу, знає де і як болить, – міг би й не питати. Міг би клацнути пальцями і всі сліпці в радіусі 1000 км прозріли б.
Але Він питає: “Що хочете?
Це про турботу.
Справжню, не нав’язану.
Не за моїми шаблонами.
•
Це навіть трохи порушення заповіді: люби ближнього, як себе самого. Бо тут є питання до ближнього (перефразую): як ти хочеш, щоб тебе любили?
Нагодувати, напоїти, зцілити очі чи просто послухати тебе, як тебе болить?
•
Чітке питання веде до чітких відповідей.
Я можу розмовляти з людиною, вона мені жаліється, а я їй зі своєї кишені дам тисячу порад, розкажу, як я себе лікувала подорожником, содою, як клала любисток подушку, щоб заснути, як їздила до екзорциста, бабки, цілителя… (Все вигадане, не бійтеся)
А для чого?
Мене просили оцих порад?
Мій досвід – єдино правильний і дієвий?
Ісус для мене у цьому уривку дає гарний зразок підтримки: що ти хочеш, щоб я зробив тобі?
Це речення економить купу часу і зусиль.
Просто спитати.
Гарний приклад є в книжці Ольги Примаченко “До себе ніжно”:
“Повідомляючи щось важливе для себе, позначте, яка реакція вам потрібна, і не лінуйтеся уточнювати запит, якщо він не озвучений («Ти хочеш почути мою думку чи просто тебе взяти на ручки?»). Це допоможе зробити спілкування дбайливим та тактовним”
Коли щось говорите, то дуже корисно уточнити: “я просто хочу похвалитися/понити/пожалітися, нічого радити не потрібно”.
Це насправді дорослий підхід до спілкування. Ніхто не вміє читати думок, а слова вирішують дуже багато непорозумінь.
~
Мт 20:30,32: “І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?”
Автор Сестра Антонія Шелепило
