Спільнота «Люстерко» збирається на онлайн-зустрічі, присвячені різноманітним актуальним темам. Сьогодні пропонуємо головні тези теми «Вміння слухати себе та іншого», яку висвітлила сестра Антонія Шелепило.
Найбільша потреба людини – бути вислуханою. Для цього поряд має бути той, хто вислухає. Справді, якщо у нашому середовищі є люди, які можуть просто вислухати, то вони – неймовірне багатство.
Вислухати – це найбільший вияв доброти, оскільки людина отримує такий потрібний їй простір. Водночас слухати – це мистецтво: стати суцільним вухом,міміка, не просто не перебивати, не знецінювати, не казати, що комусь гірше. Слухати – це ніби увійти в її передивання і відчути їх на собі. Це не просто, це важко.
Щоби навчитися слухати іншого, слід навчитися слухати себе. Чому? Бо заповідь Любові каде нам: «Люби ближнього, як самого себе». Я не зможу любити того, хто поруч, якщо не люблю себе.
Слухати себе – це чути своє серце, свій розум, тіло, потреби і емоції. І всі ці п‘ять названих речей рівноцінні. Неможливо слухати лише свій розум і не чути емоцій.
Дуже важливо слухаючи себе, навчитись працювати зі своїми думками. Іноді ми вважаємо, що думки, які крутяться у моїй голові – це абсолютно моє. Насправді ж так не є: все, що входить у мою голову ззовні, формує мої думки. Важливо навчитись відфільтровувати ті думки, які нас руйнують, сприймати їх як ворожі. Наша голова має бути подібна до серванту, де зберігають кришталь, і де немає поруч брудного взуття.
Не менш важливо навчитись тестувати думки – перевіряти їх на правдивість, правдоподібність; вчитись розуміти, чому та чи інша думка важлива для мене – хто надав їй такого великого значення і чи можна щось з цим зробити.
Слухати себе – це переживати свої емоції. Всі емоції є морально нейтральні. Червоне, зелене, жовте світло світлофора – добрі, бо вони про щось сигналізують. Так само емоції покликані стати маячками, наприклад, гнів говорить нам про порушені межі і сам у собі не є злом, якщо ми адекватно реагуємо.
Слухати себе – це відчувати і задовільняти свої потреби. Жити не за принципом постійного «мушу» і «треба». На жаль, багато з нас не здатні зрозуміти і жити за принципом «я хочу», ідентифікувати врешті, чого хочу. Але варто запитати себе, чому бажання інших людей є для мене важливіші за власні?
Дбати про тіло – ще один аспект слухання себе. До свого тіла треба ставитись як до маленької дитини – дбати і доглядати. Тіло не є нашим ворогом, але другом. Не можна з трепетом ставитись до свого телефону, авта, але забувати про корисні справи для тіла. Дбати про себе – це про християнство.
Підготувала Тетяна Трачук
Приєднатись можна за посиланням
https://t.me/+a6EsIRsaZPFhNGUy
