Людина сама не досягне Бога. Треба зродитися з висоти. Дуже часто документи Церкви, це аналізи ситуації, потім пропозиції і що маємо робити. Однак нічого не стається і не змінюється в Церкві після чергових рішень. Це не є еклезіально, це не по-церковному.
Святоотцівське розуміння полягало й полягає в тому, що коли виникає проблема в Церкві, у суспільстві має відбуватися пошук відповіді Богові в цій ситуації, до чого кличе Бог через це, яка Божа воля. Сучасна ментальність така, що ми це зрозуміємо і ми це зробимо. Ми постійно щось аналізуємо. А це не впливає на наше життя. Бо ми шукаємо рішення лише в наших головах, але вони мають обмежений об’єм інформації.
Як Ісус Христос казав Никодиму, що має відродитися з гори (див. Йо. 3, 7), каже дурницю, що треба війти в утробу матері. Христос каже – ти є з тіла і роздумуєш по тілесному. Походиш з матері і не можеш збагнути про інший рівень життя. Хто походить від духа думає по іншому.
Думаємо тепер головне, що є епіцентр буття людини, в її людськості, психофізичній сфері. Ми є дітьми цього часу. Маємо свої програми, цього року це, наступного щось інше. Ми стали таким, маємо таку ментальність. Люди призвичаїлись до цього.
Наші пасторальні проєкти не зачіпають людей, вони обтрушуються з них, як гуска, яка вийшла з води. Так і людина робить свій «святий проєкт», потім молиться до Бога, щоб допоміг реалізувати його.
Маємо жити в Христі, а не робити програми і проєкти, бо це є поганство. Думаємо, що можемо робити самі, самотужки планувати. Часто ми робимо проєкт, а він не реалізується. Ми стискаємо сили, але він не вдається і шукаємо винного. Проходить час і тоді розуміємо, що в цьому був Промисел, що не так склалось, як я хотів.
