Ісус – не джин з пляшки, а Бог – не банкомат з кока-колою. Так говорить о. Збіґнєв Мацеєвський у книжці «Любити у сто разів більше. 366 коментарів до Євангелія». Ця нова книжка від видавництва «Свічадо» – нагода зробити доброю звичкою щоденне читання Євангелія разом з цікавими, непафосними роздумами.
ПРО ЩО?
Отець Мацеєвський розмірковує про різні життєві ситуації, опираючись на Євангеліє. Автор заохочує до зрілих стосунків з Богом і особистого демаскування, до сміливості й рішучості бути християнином. Про це свідчать вже самі заголовки його коротких коментарів, наприклад: «Кушетка замість Бога», «Дезодорант побожності», «Євангеліє попсової пісні», «Пінопластова віра».
«У коментарях я викладав те, що було в моїй голові й серці, те, чим тієї миті жив. Буду радий, якщо ці тексти допоможуть комусь у пошуку Бога у своєму житті», –каже автор.
Тексти в книжці впорядковано не за літургійним календарем, а за Євангеліями. Відповідно книга складається з чотирьох розділів: Матей, Марко, Лука, Йоан, – у яких уміщено один за одним короткі роздуми.
ЯК ЧИТАТИ?
Багатьом людям найзручніше на початку дня читати Біблію чи якісь мотиваційні тексти. Так можна читати і цю книжку. Наприклад, до першого горнятка кави/чаю. У книжці не вміщено фрагментів зі Святого Письма, є лише посилання. Отож доведеться дістати Біблію і знайти відповідний уривок. Після прочитання дайте собі час на переосмислення. Речення, яке особливо торкнуло, можна виписати на папір і час від часу поглядати на нього протягом дня. Звичайно, текст «запрацює» ефективніше, якщо після прочитання євангельського уривка і коментаря автора ви запишете власні роздуми у щоденнику.
Якщо комусь зручніше читати ввечері – читайте! Зручно в транспорті – можна і в транспорті. Хочете лише читати, а не писати – не пишіть. Головне, як каже автор, –просто впустити у свій розум і серце добру інформацію, що будує.
КОЛИ?
Коли краще починати? Це важливе питання. Бо ми часто чекаємо нагод, аби щось почати: схуднення, самоосвіту, працю над собою тощо. І ось що радить о. Мацеєвський: «…сьогодні може бути не Новий рік і навіть не новий місяць, а просто звичайний день. І, можливо, це саме той час, коли варто щось вирішити – щось, що відкладаємо, з чим зволікаємо, від чого втікаємо та чого боїмося. Може, саме тепер – наш час?»
Зрештою, здатність вирішувати і дотримуватися рішень – це одна з ознак зрілості людини.
ЦИТАТИ З КНИЖКИ «ЛЮБИТИ У СТО РАЗІВ БІЛЬШЕ. 366 КОМЕНТАРІВ ДО ЄВАНГЕЛІЯ»
Люди дивляться на нас – цікаво, що бачать, спостерігаючи за нашим життям. Одна вчителька недільної школи хотіла ознайомити дітей з нормами християнського життя. Розмову на цю тему розпочала із запитання: «Чому люди кажуть, що я є християнкою?» І тоді одна дитина промовила: «Можливо, тому, що не знають вас добре?»
Цікаво, чому про нас кажуть, що ми християни?
* * *
Не думаю, що найближчим часом у нас хтось почне кидати християн на розтерзання левам або робитиме з них смолоскипи Нерона. Єдине, що може з нами трапитися, – це чиясь глузлива посмішка, показування пальцем чи покручування біля скроні, якщо хтось помітить, що серйозно ставимося до своєї віри. Якщо, проте, боїмося таких «тортур», то якою ж є наша віра? Що скажемо Ісусові? Зреклися Тебе, бо сусід пригрозив нам пальцем? Глузували разом з іншими з віри й Церкви, бо не хотіли бути білою вороною?
Ставмося до віри серйозно, будьмо справжніми свідками, навіть якщо ціною за це виявляться людські глузування й насмішки.
* * *
Переслідування Церкви зазвичай лише зміцнювали її. Коли бути християнином було небезпечно, а часом навіть загрожувало втратою свободи чи життя, то Церква автоматично позбувалася кар’єристів, людей з неглибокою мотивацією чи нездоровими амбіціями. У Церкві в такий період можна було втратити все, а здобути лише те, що є ядром християнства, – особу Ісуса Христа.
* * *
Людина — як радіоприймач. Якщо вона почне ловити лише ті хвилі, які несуть сміття, то між чим зможе вибирати? Тільки між більшим і меншим сміттям. З перемеленого сміття завжди виходить сміття. Сміття на «вході» – сміття на «виході». Місце сміття на смітнику, а не в нашій голові й серці. Шукаймо перлин, шукаймо скарбу – того, що цінне, що нас чогось навчить, розвине, піднесе догори. Тільки так можемо стати світлом, яке ставлять на свічнику.
Світлана БАБИНСЬКА
