– Що ти несеш? – Та… рюкзак. Звичайні речі. Трохи їжі, куртка, ліхтарик, книжка. – А в серці? Що несеш там? – Не знаю… мрії. Але вони не важкі. Те, що насправді тяжить – втома, образа, страх. Боюсь не дійти. І часом навіть не знаю, навіщо йду? – Бачиш, в рюкзаку можна...

Довіра відкриває нас на Бога. Вона як стрижневий мʼяз віри. Це лише на перший погляд може виглядати дуже просто. Але щоби серце справді довірилося у Божі руки має щось відбутися. Можливо це стається тоді коли відчуємо вже що не існує на цьому світі жодної іншої точки опори. Але страх...