У позагробному житті немає вже можливості задосить учинити Богу за поповнені провини, тому хто помирає в стані свідомого тяжкого гріха стає на віки довжником Божої справедливості і буде змушений вічно терпіти муки в пеклі. Немає середнього місця, або вічно щасливим бути в небі, або вічно у розпачі в пеклі. Згідно із св. Августином той, хто думає про вічність, а не навертається до Бога, немає віри або втратив розсудок. Брама пекла відкривається на вхід, але не відкривається на вихід. Пекельні муки не мають кінця. Св. Франциск з Асижу казав: «Насолода коротка ― кара вічна». Ось деякі цитати із Святого Письма про пекло: Мт 25,41,46; Мр 9,43; Од 14,11 та ін.
Як же хтось запитає, чому гріх, який триває коротко, карається вічно, св. Альфонс відповідає: тяжкість вини не міряється довготою часу, але величиною зла; злість гріху смертельного є нескінченна, як про це навчає св. Тома, тому винуватець заслуговує на кару нескінченну.
Дехто скаже: я вірю, що Бог ― Милосердний і мене спасе. Так, Бог ― Милосердний для тих, які каються у своїх гріхах і стараються жити чисто, натомість для тих, хто зловживає цим милосердям ― нагромаджує вічну відплату у вічності, як стверджує св. Іван Золотоустий. Багато людей вважає, що так чи інакше попадуть до Чистилища. Відповідаю: помиляються. В Чистилище ідуть майже святі душі ― ті, які померли в стані ласки Божої без обтяженого сумління тяжким гріхом.
Багато святих мали візії пекла: св. Тереза від Ісуса, св. Іван Боско, св. Фаустина Ковальська та ін. Світ буде доводити. що пекла немає, не вір цьому, а вір Слову Божому: Пекло існує! Власне, св. Фаустина стверджує що найбільше власне потрапляє до пекла тих, хто не вірив, що воно існує. Св. Альфонса не можна назвати пекельним проповідником, оскільки він є Апостолом Любові, а про пекло говорив тільки тому, що був народним місіонером і власне досить часто це був єдиний спосіб, щоб відвернути якусь закоренілу у злі душу з дороги згуби.
