Бог ніколи не залишає без відповіді наші прохання. На усе, що ми Йому говоримо, Бог дає відповідь. Божі шляхи, Божі дороги, Божі плани, це не є наші дороги (див. Іс. 55, 8). Як то кажуть в нас в народі: «Людина планує, а Бог керує». Тому принесімо Богові в нашій молитві цю ситуацію, що маємо.
Пам’ятаємо, коли четверо осіб принесли свого приятеля до Ісуса Христа, то були справжні друзі. Звичайно, як завжди, Ісуса оточували тисячі людей, що неможливо було пробратися з ношами, тому ці чоловіки залізли на дах, можливо їх туди впустили, бо мали з кимось добре знайомство. Десь там по знайомству пробралися на горище, а на Сході дахи рівні, бо там стільки дощу і снігу не випадає, як у нас. Отже, ці друзі вчинили дуже мудро, побачили, що через двері не ввійдуть і почали шукати іншого способу дістатися до Ісуса. І так вони розібрали дах і опустили всередину свого приятеля на ношах. І Господь його зцілив. Мене найбільше вражає у цьому уривку, коли Ісус каже, що не по вірі того хворого, а по вірі приятелів відбулося зцілення. Вони взяли його і принесли.
Так і ми можемо віддати в молитві будь-що чи будь-кого і тому маємо Богові «принести» цю війну. Бо своєю молитвою, як нам іноді може здаватися, ми не обтяжуємо Бога, Він ліпше, ніж ми, знає, що з нами відбувається, чого ми потребуємо, що нас гнітить. Не думаймо, що то ми знаємо свої проблеми і молитовні намірення, помолимось, ніби якийсь sms чи mail пошлемо Богові, а тоді Він буде знати. Ні, Бог знає про цю війну, ще до того як ми Йому скажемо. Наше завдання принести Богові цю ситуацію, яку тепер маємо.
