Ми мало часу проводимо з Богом. Півтори години у неділю, п’ять хвилин щодня вранці та увечері, разом ще півтора години. Три години перебування з Богом на тиждень це дуже мало відносно тих 168 годин, які маємо.
Молитва є важливою для нас у сенсі розуміння того, як маємо використовувати своє життя. На жаль, ми не часто задумуємося над своїм унікальним життям; не задумаємося, що наше життя має початок і кінець; нам здається, що будемо жити вічно. Однак воно є надто коротким. Тому дуже важливе усвідомити, як ми використовуємо це життя.
Пройшов день, місяць, роки і в цьому плині треба знайти час для перебування з Богом. Чому? Якщо ми перебуваємо з Ним, то інвестуємо своє буття в Господа, тоді Бог просвічує наше розуміння, що маємо робити і що є найважливіше у нашому житті. Інше питання, коли ми не знаходимо тут, на землі, часу перебувати з Богом; коли уникаємо особистої молитви вранці, завжди спішимо, увечері уже замучені і віддаємо себе Богові у вигляді «витисненого лимона», бо вклали себе у земні справі.
Приходимо до Господа і нічого не можемо Йому присвятити. Однак кожен із нас у вічності хоче перебувати з Богом, а це, образно кажучи, триватиме 24 години на добу. І коли ми не навчилися перебувати з Богом, то хіба нам цікаво бути у вічності з Ним, коли ми не посмакували Бога? Значить ми не готові до вічності, до перебування у Царстві небесному.
