Неділя Христа Царя
“Величаємо тебе, Ісусе Царю, що сидиш на престолі Божества, і всесвітнє славимо володіння твоє…
Під твоїм володінням, Христе, завжди хоронені, стоїмо на твоїй службі, визнаючи тебе Князем і повелителем нашим, та вшановуємо твого Намісника, якого Ти на землі поставив Верховним Пастирем у твоєму царстві!..”
Празник Христа Царя святкується в останню неділю жовтня або в п’яту неділю перед Різдвом. Урочистість нагадує нам про царську гідність Христа, Божого Сина і Спасителя. Він є Царем і Господом усього Всесвіту, Йому підлегла вся природа і кожна людина. Заколений Агнець достойний прийняти силу і багатство, мудрість, міць, честь, славу, благословення. Йому слава і влада на віки віків! (Од 5,12-13).
Урочистість Ісуса Христа, Царя Всесвіту було установлене Папою Пієм XI 11 грудня 1925 року енциклікою “Quas Primas”. До УГКЦ цей празник прийшов завдяки отцям василіянам, які ввели у свій часослов навіть окрему службу цього свята; хоча варто зазначити що на сьогодні не в усіх греко-католицьких парафіях воно святкується.
Цією енциклікою намісник Христовий пригадав тодішньому світові, хто є його Цар: “Саме тому, що сучасні суспільства ігнорують Бога, вони стають жертвами «князя цього світу» – сатани, який за всяку ціну прагне зайняти місце Христа і очікує у своїй гордині, що люди йому служитимуть”.
Всемогутній вічний Бог, вирішив усе відновити у своєму возлюбленому Синові – Цареві Всесвіту; усе створіння, визволене з неволі гріха, покликане служити Божій величі та завжди прославляти Бога.
Слово Боже на урочистість Ісуса Христа Короля Всесвіту (Лк 23,35-43) закликає до вибору по чиїй стороні стояти: по стороні Христа – Царя світла і правди, любові і милосердя чи по стороні диявола, сатани – князя темряви і брехні, грошолюбства і марнославства. У світлі сьогоднішнього свята не варто забувати про це що нашим єдиним Царем є Ісус Христос! Бо князь світу цього робить все, щоб люди забули про Христа Царя. Нехай наші вчинки свідчать про нашу приналежність до Ісуса Христа, а не сатани.
Сатана скаженіє бо бачить що в нього виривають душі, тому через постійний зв’язок з Богом, усі свої духовні труди спрямуймо на взір сестри Фаустини, задля поєднання грішних душ з Богом. Свята Сестра Фаустина Ковальська була покликана в особливіший спосіб до проголошення таємниці Божого милосердя. Одного разу, як про це вона пише у своєму Щоденнику (359), у неї з’явилися думки – чи все це про що вона пише про Боже милосердя не є брехнею і тоді Ісус їй відповів: Все, що говориш про мою Доброту, є правдою і немає достатніх слів щоб прославити Мою доброту. Це говорить про те, що ми ніколи до кінця не зрозуміємо Божих таємниць, тільки віра і життя згідно віри є лакмусовим папірцем за яким можна визначити у якому ми царстві: Христа чи сатани. З одного боку (тобто царства тьми) завжди можна перейти (навернутися) до царства Христа; однак, біймося зрадити Христа якщо ми є по Його стороні, як казав св. Іван Золотоустий: “Люблю Христа, і ніколи не перестану любити…Але боюся щоб не образити Того, що люблю”.
Молитва до Христа Царя
Господи Ісусе Христе, визнаємо Тебе Царем Всесвіту. Все, що сталося, створене заради Тебе. Верши над нами Твої закони. Відновлюємо обітниці, складені під час святого Хрещення, відрікаємося від гріха і сатани, і всього того, що веде до зла. Обіцяємо жити як вільні Божі діти, а понад усе зобов’язуємося працювати і молитися заради тріумфу законів Твого Царства – Царства правди, справедливості, любові й миру. Амінь.
