Жити так, аби поріг не став прірвою…

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Жити так, аби поріг не став прірвою…

          Цього нас вчить нинішнє Євангеліє про багача і уБого (Лк. 16,18-31).

          ІМ’Я

          Багач не має імені, лише означення: багач. Натомість ім’я бідного повторюється 5 разів. Ель – Азар – Бог допомагає. Лазар, що лежить при дверях, є для багача живим нагадуванням про Бога.
          Отож, його засуджено не за його багатства, але за те, що був нездатний відчути співчуття до Лазаря і йому допомогти.

          Багатий думав, що коли той убогий стукав до нього – він хоче в нього щось забрати. І на превеликий жаль, він не бачив, що ця простягнута рука Лазаря, несла йому спасіння. Простягнута рука Лазаря не брала, а давала нагоду спастися.

          У бідних ми маємо упривілейоване місце зустрічі з Христом. Ігнорувати убогого означає зневажати Бога!

          І залишитися безіменним…
          Бідні – наше багатство…

          КЛЮЧ

          Бог, даючи мені якісь блага, дає мені нагоду робити добро, відновити рівність, зруйновану дияволом і гріхом.
          Тим ключем від черствоти серця – є вміння робити добрі діла.

          Ніхто не є бідним настільки, щоб не мати, що дати: не речі, а себе!
          Кожен з нас може любити!
          Милосердя та любов – це наш ключ до дверей неба!
          Світ спасає любов, а Бог вирішив приходити через нас, щоби спасати світ.

          Як можемо претендувати на Боже милосердя ми, які не є милосердними?
          Прості речі: усмішка, приязнь, спілкування, спитати: «як справи» і «як тебе звати» – це наш ключ до неба…

          БРАМА

          Якщо хочемо бути близько Бога, будьмо близько вбогого, котрий стоїть в брамі нашого дому, або перед брамою, або ж за брамою … потребуючого куска хліба, потребуючого гідного життя, потребуючого нашої уваги, потребуючого нашої усмішки і любові…

          Так важливо бачити хто є сьогодні з простягнутою рукою перед нашою брамою, чи то вже на порозі…

          Той ПОТРЕБУЮЧИЙ не є хтось далекий від нас! То наш брат і сестра… які не соромляться просити, бо не мають що втрачати..
          Часто, тим Лазарем можуть бути навіть наші найрідніші, котрих ми обділяємо усім тим, чого вони потребують: любові, уваги, усмішки, турботи…

          Важливо жити так, щоб той поріг не став для нас «великою прірвою»…

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.