Здається, я зустріла вчора святих...

- Здається, я зустріла вчора святих.

- Де? У церкві?

- Ні, в парку.

- Що вони робили? Молилися? Читали біблію?

- Ні... Це був молодий батько з сином. Син був у візку, бо не міг ходити. Вони прогулювалися.

- Так чому ти впевнена, що вони були святі?

- Коли вони підійшли до батутів, батько взяв на плечі сина та виліз з ним на батут. Я спочатку перелякалася, бо думала, що це небезпечно, але потім побачила, як вони раділи, тішилися та голосно сміялися, тому просто стояла та спостерігала за ними. Вони були такими щасливими, бо були тут і тепер і раділи життю! Хіба це не святість? Я чомусь думаю, що святий - це той, хто щасливий...