А поки Ви готуєте зручне взуття і пакуєте рюкзака на прощу до Унева, ми ділимось з Вами цікавинками з уст затятих прочан.
На травневу прощу я йду вже не перший рік, це для мене своєрідна традиція. Вже кілька разів поспіль проща обов’язково входить у мої плани на весну 
.
Щодо мотивації – ніколи не керувалася тим, що от “відходиш N-ну кількість прощ і зійде на тебе благодать до сьомого коліна” (хоча це була перша річ, яку я почула, коли ще в дитинстві мені розповіли про Унівську прощу).
Для мене – то більше потреба вирватися з рутини і переосмислити певні речі.
По собі зауважую, що буденні проблеми затягують, ти крутишся по замкненому колу, як білка, і не можеш знайти виходу.
Вирвати себе з того на кілька днів – дуже допомагає, часто саме після прощі мені вдається зі свіжою головою і душею по-іншому глянути на певні труднощі.
Таке собі “перезавантаження”, молитовний релакс.
Таки саме релакс – саму прощу я не вважаю дуже виснажливою, бувають і складніші.
Поділилась Катя Судин
